Wir verwenden Cookies, um die Benutzerfreundlichkeit dieser Webseite zu erhöhen (mehr Informationen).

Ukrainische Verteilschriften

 Share

Prof. Dr. Werner Gitt

Як же мені потрапити на небо?

Die grundlegende Frage, die suchende Menschen sich stellen, wird hier von Prof. Dr. Werner Gitt beantwortet. "Wie findet man den Himmel?" Auf jeden Fall nicht durch eigene Anstrengungen oder Konzepte. "Was aber bringt uns wirklich in den Himmel?" Gott hat die Einladungen für den Himmel schon verteilt wie im Gleichnis des Menschen, der zu einem großen Fest Einladungen verschickte. Doch viele Menschen redeten sich heraus.

Prof. Dr. Gitt ruft dazu auf, nicht so "kurzsichtig" wie diese Leute zu sein. Jesus will uns vor der Hölle erretten und diese wird kein Vergleich zu der sogenannten "Hölle von Auschwitz" sein. Er hat am Kreuz für unsere Schuld bezahlt, wir müssen diese Einladung nur annehmen, dann ist ein Platz im Himmel "gebucht". Ein Entscheidungsgebet soll den Lesern dabei helfen.

Dieses Traktat eignet sich besonders gut zur Weitergabe an suchende Menschen!

8 Seiten, Best.-Nr. 120-23, Kosten- und Verteilhinweise | Eindruck einer Kontaktadresse


Як же мені потрапити на небо?

Багато людей не замислюються над питанням віч­нocті. Ми це спостерігаємо навіть у тих, хто думає про с­вою смерть. Американська актриса Дрю Бе­рі­мор ще дитиною зіграла головну роль у фантастичному фільмі «Інопланетянин» і стала кінозіркою. У свої 28 років (нар.1975) вона висловила таку думку: «Якщо я помру швидше, ніж моя кішка, тоді нехай їй дадуть зжерти мій попіл. Тоді я продовжу життя хоч у кішці». Невже така обмеженість і невігластво стосовно питання смерті не є вражаючими?

Коли Ісус жив на землі, до Нього приходило багато людей. Їх клопотання були переважно земного ха­рак­теру:

  • Десять прокажених хотіли зцілитись
    (Луки 17:13).
  • Сліпі хотіли прозріти (Матея 9:27).
  • Хтось очікував допомоги у питанні поділу спадщини (Луки 12:13-14).
  • Фарисеї приходили із лукавим запитанням: чи сплачувати їм податок кесареві? (Матей 22:17).

І тільки деякі приходили до Ісуса, щоб від Нього дізнатися, як потрапити на небо. Один багатий мо­ло­дий чоловік звернувся із запитанням: «Учителю бла­гий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» (Лука 18:18). Ісус відповів йому, щоб він про­дав усе своє майно, за яке тримається своїм сер­цем, і йшов за Ним. Через те, що юнак був дуже ба­га­тим, він не прислухався до поради Учителя, тим самим відмовившись від неба. Були й такі, які неба зовсім не шукали, але після зустрічі з Ісусом вони приймали Його вчення. Закхей дуже хотів по­ба­чити Учителя. Та зустрівши його, він отримав більше, ніж сподівався. Коли Ісус гостював у його домі – Закхей знайшов шлях до неба. Ісус сказав тоді: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння...» (Луки 19:9).

Як знайти Царство Небесне?

Після сказаного вище ми можемо зробити такі вис­новки:

  • Царство Небесне знаходять одного конкретного дня. Це важливо знати, бо і для вас, любі читачі, вже сьогодні можливо прийняти від Бога вічне життя.
  • Щоб знайти Царство Боже, не потрібно якихось особ­ливих вчинків. Царство Боже знаходять без якихось особливих приготувань.

Наші власні уявлення про те, як потрапити на небо, за­зви­чай помилкові, якщо вони не засновані на Бо­жому слові. Одна артистка співала пісню про кло­уна, що після довгих років роботи в цирку пішов з арени. Вона стверджувала: «Він, звичайно, пот­рапить на небо, бо приносив людям радість.» А одна ба­га­та жінка побудувала дім для бідних, у якому двад­цять жінок могли проживати безкоштовно. Це було зроблено за однієї умови: ці жінки були зобов`язані щодня протягом однієї години моли­тися за спасіння душі їхньої благодійниці.

Але що справді приведе нас до неба?

Щоб пояснити нам це, Ісус розказав притчу. У Єван­гелії від Луки (14:16-24) іде мова про одного чоло­віка (у притчі він втілює образ Бога), що хоче влаш­тувати великий бенкет (уособлює образ неба) і розсилає багатьом людям особисті запрошення. Про­те відповіді його дуже розчаровують: «І по­чали вони, ніби змовившись, відмовлятися.

Перший йому сказав: поле купив я…
Другий: п`ять пар волів купив я…
Третій: одружився я і тому не можу прийти.»

Ісус закінчує притчу присудом господаря: «Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері» (Лука 14:24). З цього видно, що небо можна от­ри­ма­ти, можна і втратити. Все залежить від того, чи приймемо ми запрошення, чи відмовимось від нього. Невже буває щось простіше? Напевне, що ні! І якщо колись багато людей не опиняться в небі, то не через те, що вони не знали шляху, а через те, що вони не прийняли запрошення.

Не варто брати приклад з тих трьох героїв при­тчі, адже ніхто з них не прийняв запрошення і не прийшов на бенкет! Невже тепер бенкет не від­­бу­­деться? Навпаки! Після тих відмов господар наказує своїм слугам запросити всіх. Тепер він не замовляє листівок із золотим обрамленням. Те­пер до­сить простого слова: «Прийдіть!» І ко­жен, хто приймає запрошення, займає відведене для нього на бенкеті місце. І що ж відбувається? Так, люди при­ходять великим натовпом. Минає ще тро­хи часу, і господар бачить, що є ще вільні місця. І він каже своїм слугам: «Ідіть знову і за­про­шуйте ще!»

На цьому місці я хочу порівняти героїв тієї притчі з нами, бо вона точно відповідає нашій сьогоднішній ситуації. На небі є ще вільні місця, і Бог каже тобі: «Ходи і займи своє місце на небі! Будь розумним і забронюй собі місце на цілу вічність! Зроби це ще сьогодні!»

Небо – надзвичайно прекрасне, тому порівнює його Ісус Христос з великим бенкетом. У першому листі до Коринтян (2:9) є такі слова: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку лю­дині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.» Нічого, абсолютно нічогісінько на зем­лі навіть приблизно не нагадує неба – настіль­ки там гарно! Ми ні в якому разі не маємо права про­пус­тити можливість туди потрапити – воно є над­звичайно цінним. Хтось відкрив для нас ворота до неба! Його їм`я – Ісус Христос, Син Божий! Зав­дяки Йому потрапити туди так просто. Тепер це за­ле­жить тільки від нашої власної волі. Лиш той, хто є таким обмеженим і близоруким, як ті троє чо­ло­віків у притчі, може не прийняти запрошення.

Спасіння приходить через Господа Ісуса

У книзі Діянь Апостолів (2:21) сказано: «А кожний, хто призве ім`я Господнє, той спасеться.» Це твер­джен­ня є головним у Новому Завіті. Пере­бу­ва­ючи у в`язниці міста Филиппи Апостол Павло у роз­мові з охоронцем дав ще чіткіше пояснен­ня: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім» (Діяння Апостолів 16:31). Це твердження – ко­рот­ке, про­те зрозуміле і здатне змінити життя. Тієї ж ночі охоронець навернувся до Ісуса.

Є дещо, про що ми обов`язково мусимо знати: Ісус хоче навернути нас із шляху, що веде у прокляття, пекло. Біблія каже, що на небі або у пеклі людина пе­ре­буватиме вічність. Одне місце прекрасне, а дру­ге – страшне. Третього місця не існує. Через п`ять хвилин після смерті ніхто вже не скаже, що смерть є кінцем. Особа Ісуса вирішує все. Наше віч­не буття залежить від єдиної Особи – Ісуса Христа і на­ших стосунків із ним.

Під час моєї подорожі з лекційною програмою до Поль­щі ми відвідали колишній концентра­цій­ний табір Освенцім. Страшні події відбувалися тут у ча­си Третього Рейху. З 1942 по 1944 роки тут от­руї­ли газом і спалили більше півтора мільйона людей, пе­ре­важно євреїв. В літературі є вислів – «пекло Ос­вен­ціма». Я міркував про це, коли ми стояли у га­зо­вій камері, де за один раз помирало близь­ко шіс­тсот осіб. Це було неймовірно жорстоко. Але чи було це дійсно пеклом?

Ми, як екскурсійна група, мали можливість ог­ля­нути цю газову камеру тільки тому, що цьому не­люд­ському злочину прийшов кінець. Тепер це міс­це відкрите для відвідувачів, там уже нікого біль­ше не замучать і не отруять. Газове пекло Ос­вен­ціма було обмежене у часі, пекло, про яке го­во­рить Біблія, є вічним.

У холі музею Освенціма мій погляд упав на зо­бра­ження розп`яття. Якийсь в`язень надряпав свою на­дію на Ісуса цвяхом на стіні. Цей художник та­кож загинув в одній із газових камер. Але він знав Спа­си­теля Ісуса. Хоч він і помер у такому страшному місці, небо для нього було відкрите. Із пекла ж, про яке попереджує нас Ісус у Новому Завіті (Матея 7:13; 5:29-30; 18:8), втечі або порятунку не існує. Бо пекло, на відміну від Освенціму «працює» вічно, і здійснити коротку екскурсію туди неможливо.

Небо також є вічним. Це і є те місце, куди нас хоче при­вести Бог. Тому дозвольте Йому запросити Вас на небо. Призовіть Ім`я Господа, і забронюйте цим місце на небі!

Якось після моєї лекції до мене звернулась схви­льо­вана молода жінка: «Невже це можливо – “за­броню­вати собі місце на небі?” Звучить, немов у бюро по­до­рожей». Я з нею погодився: «Хто не бронює, той не досягає мети. Якщо ви хочете потрапити на Гавайські острови, то вам необхідно мати квиток». Вона запитала мене: «Але ж за квиток потрібно за­пла­тити?!» – «О так, за квиток на небо – теж! Але це так дорого, що ніхто з нас не зміг би його оп­латити. Наші гріхи цього не допускають. А Бог не терпить у Себе на небі ніякого гріха. Той, хто після цього життя хоче провести вічність у Бога на небі, повинен спочатку звільнитись від своєї про­вини. Це звільнення можливе тільки через одну без­гріш­ну особу, і тією особою є Ісус Христос. Він єдиний може заплатити! І Він заплатив – своєю кров`ю че­рез свою смерть на хресті.»

Що я мушу зробити,щоб потрапити на небо? Кож­ного з нас стосується запрошення Бога прийняти Його спасіння. Багато уривків з Біблії наполег­ли­во за­кли­кають нас відповісти на Боже запрошення:

  • «Силкуйтеся ввійти через тісні ворота...» (Луки 13:24).
  • «Покайтеся, бо Небесне Царство близько!» (Матея 4:17).
  • «Входьте вузькими дверима, бо просторі две­рі й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять!» (Матея 7:13-14).
  • «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти...» (Діяння Апостолів 16:31).
  • «...старайся осягнути життя вічне, до якого ти покликаний...» (1 Послання до Тимотея 6:12).

Усі ці запрошення дуже наполегливі й кон­крет­ні. У них відчувається серйозність, рішучість і не­від­клад­ність. Правильною відповіддю на за­про­шення до не­ба буде молитва, яка звучатиме при­близ­но так:

«Господи Ісусе, я сьогодні прочитав, що потра­пи­ти на небо можу тільки через Тебе. Я хочу колись бу­ти з тобою в небі. Врятуй мене від пекла, на яке я приречений через свою провину. З безмежної лю­бо­ві до мене, Ти помер за мене на хресті, і за­пла­тив цим за мої гріхи. Ти бачиш всю мою про­вину – починаючи з самого мого дитинства. Ти зна­єш усі мої гріхи, які мені зараз відомі, і ті, які я вже давно забув. Тобі відомий кожен порух мого серця. Я перед Тобою, як відкрита книга. Та­ким, яким є, я не можу потрапити до Тебе в не­бо. Прошу Тебе, прости мені мої гріхи, я за них дуже шкодую. Прийди зараз в моє життя і онови його. Допоможи мені відмовитись від усього, що Ти не вважаєш добрим, даруй мені нові звички, які Ти благословиш. Відкрий мені Твоє слово – Біб­лію. Допоможи зрозуміти те, що Ти хочеш мені ска­за­ти, і дай мені слухняне серце, щоб я чинив те, що Тобі подобається. Я приймаюТебе як сво­го Гос­пода. Я хочу йти за Тобою. По­ка­жи мені шлях, який я маю ви­бра­ти у кожній сфері життя. Я дякую, що Ти мене почув, що я те­пер маю право стати ди­ти­ною Божою, яка колись буде з То­бою в небі. Амінь».

Проф., д-р т.н. Вернер Гітт

Bibelkurs - Zu Jesus kommen
Der Retter Wissen Sie was Jesus dazu qualifiziert, der Retter der Menschen zu sein? mehr  
Glauben
Gottes unbegreifliche Liebe Die größte Liebe, die es überhaupt gibt, erkennen wir am Kreuz auf Golgatha.... mehr  
Fragen über Jesus Christus
Glauben Sie, dass Jesus von einer Jungfrau geboren wurde? Das Wunder der jungfräulichen Geburt Jesu Christi hat viele Menschen verwirrt... mehr